|
|
|
|
10 ГРУДНЯ � МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ
10 грудня святкують Міжнародний день прав людини, який було засновано 4 грудня 1950 року на засіданні Генеральної Асамблеї ООН. Двома роками раніше ООН ухвалила Загальну декларацію прав людини, яка стала першим міжнародним документом, в якому були чітко сформульовані положення про права людини. Головна мета Міжнародного дня прав людини � торжество в усьому світі понять свободи, безпеки й чесності людей по відношенню одне до одного. Засновники Міжнародного дня прав людини висловлювались за розширення прав людини, активну пропаганду ідей рівноправності, соціальної відповідальності та взаємодопомоги. У Міжнародний день прав людини зазвичай згадують про механізми досягнення безпеки в суспільстві й зусиллях світового співтовариства щодо виховання підростаючих поколінь у дусі дотримання прав людини. Найважливішим універсальним документом з прав людини є Загальна декларація прав людини, прийнята в 1948 році Генеральною Асамблеєю ООН. Вона отримала надзвичайно широке визнання, Це орієнтир для всіх документів з прав людини, який став відправною точкою для десятків інших міжнародних та регіональних документів, сотень національних конституцій та інших законодавчих актів. Загальна декларація прав людини складається з преамбули та 30 статей, в яких викладено права людини та основні свободи, на які всі люди світу мають право без будь-якої дискримінації. Вона гарантує: цивільні, політичні, соціальні, економічні та культурні права: право на рівність, свобода від дискримінації, право на життя, свободу, особисту безпеку, свобода від рабства, свобода від катувань та від поводження, яке принижує людську гідність, право на визнання правосуб�єктності особистості перед законом, право на рівність перед законом, право на засоби судового захисту з боку компетентного трибуналу, свобода від довільного арешту і вигнання, право на справедливі громадські слухання, право людини вважатися невинною, поки її вина не доведена, свобода від втручання в особисте життя, сім�ю, домашні справи та листування, право на свободу пересування в межах країни та поза нею, право на отримання притулку в інших країнах для захисту від переслідування, право на громадянство і свобода змінювати його, право на шлюб і сім�ю, право на володіння майном, свобода переконань та релігії, свобода думки та інформації, право на мирні збори та об�єднання, право на участь в урядових та у вільних виборах, право на соціальне забезпечення, право обирати бажану роботу та вступати до профспілок, право на відпочинок, право на відповідний рівень життя, право на освіту, право на участь у культурному житті спільноти, право на громадський порядок. Наступними необхідно виділити два пакти: Міжнародний пакт про громадянські і політичні права та Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права. Вони набули чинності в 1976 році та є вельми важливими, юридично обов�язковими документами, які застосовуються в усьому світі. Разом із Загальною декларацією прав людини вони становлять Міжнародний білль про права. Ці пакти відносяться до різних категорій прав. Обидва документи було ратифіковано багатьма країнами світу. Так, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права має 167 ратифікацій та підписаний ще 7 країнами, а Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права � 160 ратифікацій станом на листопад 2010 року, крім того, його підписали ще 6 держав. Конвенція про права дитини 1989 року. Для цілей цієї Конвенції дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше. Ця Конвенція визнає, що діти також мають права людини, і що люди у віці до 18 років потребують особливого захисту для гарантування поваги до їх повного розвитку, виживання та кращих інтересів. Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 1965 року забороняє і засуджує расову дискримінацію і вимагає від держав-учасниць вживання заходів щодо її викорінення усіма належними способами, незважаючи на те, проводять їх державні або інші органи. Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок 1979 року. Для цілей цієї Конвенції поняття �дискримінація щодо жінок� означає будь-яке розрізнення, виняток або обмеження за ознакою статі, спрямовані на ослаблення чи зведення нанівець визнання, користування або здійснення жінками, незалежно від їхнього сімейного стану, на основі рівноправності чоловіків і жінок, прав людини та основних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній, громадській або будь-якій іншій галузі. Держави зобов�язуються засуджувати таку дискримінацію і вживати негайних заходів щодо забезпечення рівності. Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих людську гідність видів поводження і покарання 1984 року. Для цілей цієї Конвенції термін �катування� означає будь-яку дію, якою будь-якій особі навмисне заподіюються сильний біль або страждання, фізичне чи моральне, щоб отримати від неї або від третьої особи відомості чи визнання, покарати її за дії, які вчинила вона або третя особа чи у вчиненні яких вона підозрюється, а також залякати чи примусити її або третю особу, чи з будь-якої причини, що ґрунтується на дискримінації будь-якого виду, коли такий біль або страждання заподіюються державними посадовими особами чи іншими особами, які виступають як офіційні, чи з їх підбурювання, чи з їх відома, чи за їх мовчазної згоди. В цей термін не включаються біль або страждання, що виникли внаслідок лише законних санкцій, невіддільні від цих санкцій чи спричиняються ними випадково. Міжнародна конвенція про захист прав усіх працівників-мігрантів і членів їх сімей 1990 року стосується людини, яка �займатиметься, займається або займалася оплачуваною діяльністю в державі, громадянином якої вона не є� (ч. 1 ст. 2), а також членів її сім�ї. Окрім визначення загальних прав людини, від яких такі люди повинні отримувати вигоду, договір уточнює, що, незалежно від того, була вона документально зафіксована в регулярній і правовій ситуації чи ні, дискримінація не повинна зазнаватися людьми у зв�язку зі здійсненням прав, таких як свобода і безпека, захист від насильства або позбавлення волі. Конвенція про права осіб з інвалідністю 2006 року. Мета цієї Конвенції полягає в заохоченні, захисті й забезпеченні повного й рівного здійснення всіма особами з інвалідністю всіх прав людини й основоположних свобод, а також у заохоченні поважання притаманного їм достоїнства. До осіб з інвалідністю належать особи зі стійкими фізичними, психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями, які при взаємодії з різними бар�єрами можуть заважати їхній повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими (ст. 1). Міжнародна конвенція про захист усіх осіб від насильницьких зникнень 2006 року. Для цілей цієї Конвенції насильницьким зникненням уважається арешт, затримання, викрадення чи позбавлення волі в будь-якій іншій формі представниками держави чи особами або групами осіб, які діють з дозволу, за підтримки чи за згодою держави, при подальшій відмові визнати факт позбавлення волі або приховування даних про долю чи місцезнаходження зниклої особи, унаслідок чого цю особу залишено без захисту закону.
|
|
|
|
|
